Коли до Михалова – Центрум на Нижнім Шлеску, як місцевы называют тоту част села, заіхати, стоіт мурувана церков, формом навязуюча до деревяных, пред 1947 р. ставляных на західній Лемковині, зас пониже розтігат ся ватряне поле. 6 серпня 2010 рока кус по семі і зливным дощы, ювілейну, 30. Лемківску Ватру „на Чужыні” ( в тiм році, підчас свята лемківской культуры, „карты роздавала” погода) розпалял єден з найстаршых мешканців Михалова, понад осемдесятьолітній Михал Габура. Традиция лемківскых ватр в Михалові єст старша од ватр „гірскых”, а пан Михал, уж четверты раз мают шану ей запаляти.

Першу, невелькє огниско, головні для молодежы з околиц Хоцянова і Любіна, літом 1979 рока зорґанізували братя Горощакы, родом з Білцаревы і сестры Дубец. По річні перерві зас підняли труд інтеґрациі лемківского середовиска, але од 1984 рока заанґажуваны в орґанізацию ватр в горах, преказали єй михаловянам. Першу розпалял Васил Романяк, отец долголітнього старосты ватры, Михала, а по ним, Ваньо Канючок і Ярослав Гербут. Початково, програм то головні спів і конкурсы. З часом, імпреза названа Лемківском Ватром „на Чужыні”, вписала ся на стале в календар лемківскых імпрез і росла в силу. Змінял ся тіж і програм. Од 1987 рока єй ідеом было вспертя будовы місцевой церкви для давных Флоринчан, але тіж мешканців Потуржына з Холмщыны, якых гев преселено літом 1947 рока. Підчас єднодньовой імпрезы, заміст білетів вступу, мала місце

ЗБІРКА ПІНЯЗИ НА БУДОВУ

правдивого храму. В 1989 році, тіж 6 серпня высвячено церков св. Михаіла, першу ново побудувану по Акциі Вісла на Нижнім Шлеску. Весном того самого рока покликано Стоваришыня Лемків, котре в липци 1989 рока было вспілорґанізатором остатньой ватры в Бортнім. В наступным році ватра „гірска” пренесла ся до Ждыні, орґанізувана през Объєднаня Лемків, а михаловяне стер оддали Головному Заря-дови Стоваришыня Лемків. І так лышыло ся до гнеска. В 1991 році ватра „на выгнаню” премінила ся в дводньове свято, зміняючы ся на очах участників в часах трансформациі в Польщы. Пятницю посвячено річницьом, зас субота до полудня мала нести за собом вартости едукацийны. З думком о наймолодшым поколіню орґанізує ся конкурсы верша, рысунку і співу.

Початком років 90. до невель-кого села медже лісами зачал приізджати велькій світ. Коли пришла мода на музыку коренів, програм ватры набрал „свіжого оддыху”. За фольковыма ансамблями, „Оркєстром п.н. Сьв. Миколая” з Любліна ци вро-цлавском „Худобом” приізджали не лем молоды фаны. Бывало тіж на ватрі і понад шіст тісячів. За справом Лемківского Ансамблю Пісні і Танця „Кычера” наперед приіхал ансамбль з Бретаніі, а потім далшых стран світа, бо пару едиций медженародового фестівалю Меншын Народных і Етнічных „Світ під Кычером” по части одбывало ся на ватряні сцені. – Не думам, же то добрі, бо ватра в заложыню має быти лемківска – повідат ведучий Головного Заряду Стоваришыня Лемків, Андрий Копча. Запрашаны артисты то тіж прояв

ІНТЕҐРАЦИІ З РУСИНЬСКЫМА АНСАМБЛЯМИ

з Украіны, Словациі, Мадярів і Сербіі. На свято лемківской культуры приізджают тіж наща-дкы Лемків і еміґранты з Америкы. Ватра, в скалі страны, лучыт Лемків з Заходу з тыма, котры вернули ся на Лемковину. З роками змінила ся і ґеоґрафія терену. Пляц, на котрым до 1997 рока орґанизувано ватру, был приватном власностьом і сцену, в барже професйональным выданю, з бюром, шатньом і заплечом санітарным, побудувано на купленым поли рік пізнійше.

В тым році, в пятницю на мокрых лавках засіла публика і запрошены гості. На кус пред выборами до саморядів льокальных, лавка для „Віпів” была выполнена дост густо, бо для місцевых політыків то подібно велька шана отримати запрошыня на свято лемківской культуры. З хвильом запаліня ватры, при ведучым акомпаняменті гушель, оддаючых тугу за горами, на стоячы одспівано гымн „Тяжко жыти на чужыні”.

– Не трудно зауважыти, же участ в першых ватрах, коли признаваня ся до свойой приналежности народовой было нелегкє і вымагало велькой одвагы – словами Рафала Юрковлянця, воєводы нижньошлеского, звернул ся зо сцены Дарюш Токаж, полномоцник до справ нацйональных меншын. – Тым векше узнаня нижньошлескым Лемкам за то, же в тамтых часах дали рады заховати свою культуру, язык, памят о своіх коренях. (...) Лемкы в воєвудзтві нижньошлескым сут найвекшом ґрупом, хоц не з власной волі, творят історию реґіону. Сут тіж творцями найвекшых імпрез – Ватры і „Світa під Кычером”. Полномоцник подякувал саморядам льокальным за фінансове вспретя і обіцял всперати. Ансамбль „Ластівочка”, діючий од десятьох років при пшемківскым колі Стоваришыня під кєровництвом артистичным Андрия Переґрима розпочал выступы на ватрі. – Коли в ансамбли співают діти, а потім і іх діти, то можна повісти о ансамблю поколіньово-розвойовым – повідал на сцені, дякуючы ластівчатам за труд декады, з жычынями долгых літ діяльности презес Копча. – Думний єм, же ансамбль з Пшемкова так діє не лем в повіті і на Нижнім Шлеску, але в скалі цілого краю - дякувал тіж староста польковицкій, Марек Трач. Зас в імени дітячо-молодіжного ансамблю, котрий єст світелком на лемківскій сцені дякувал Євгєній Габура, його опікун. Завдякы впертости родичів в подарку уродиновым, по правді выграным в конкурсі, де першом нагородом было награня в професьональным студію, удало ся выдати першу плыту „Ластівка”. В тым році, Стоваришыня Лемків упамятнило 120. річницю народин і 50. смерти Івана Русенка, лемківского поеты, драматурга, рысовника і будителя народу. Автентичны лемківскы того вечера были

ГОСТИ З ЛЕМКОВИНЫ.

Дітячий ансамбль „Терочка”, ведений при Рускій Бурсі през Андрия і Галіну Малецкых, давных членів „Лемковины”, запросил публику на стрічу з Русенковыма вершами і байками. Нарратором по світі Русенковой творчости был в лемківскій чузі, Петро Мурянка – сучасні лемківский Русенко. Од років – од конферансєркы, през выступы по засіданя в жюрі дітячых конкурсів, звязаний з ватром. В другі части, двадцет дві „терочкы” запрезентували лемківскы пісні з увзглядніньом вымовы. Аж приємні было послухати, як фонетичні звучыт выповідане през них лемківскє „и” і „ы”, а і „в”. Предствлены пісні, вершы, мали винятковий характер, якій тяжко стрітити посеред молодежы з Заходу. Голосом з Лемковины был тіж хор „Зоря” з Устя Ґорлицкого, ведений през Анну Дубец, по родичах Фльоринчанку. Но і по раз перший обік „Терочкы” на ватряні сцені, діюча од двох років, фолькова формация з Ґорлиц – „Лемковскєґо”. – Смішну назву взяли сме од лапсуса певного конферансєра, котрий нас так заєдно представлял на початку нашой діяльности, хоц сме го поправляли – сміє ся кєрівник, Андрий Малецкій. В суботу тых, котры спали в шатрах, привитал барз сильний дощ. Удало ся єднак препровадити конкурсы дітячо– молодежны і заводы спортовы, але в протязі дня програм ся спізнял. В роках 1998 - 2007 в суботу до полудня Православна Орґанізация Спортова за справом єй презеса Михала Сандовича орґанізувала легкоатлетичны заводы, мінітурнєі для молодежы получены з елементами народных фестинів. Были почесны грамоты, медалі і пухары, але предо вшыткым, смак споротвой ривалізациі. – Річні в нашых заводах брало участ коло соткы, а през рокы буде понад тісяч – оцінят о. Любомір Воргач з Лігниці, од початку опікун єпархяльного одділу. Од трьох років на боіску в сяткову пілку грают Лемкы з Польщы напротів Руснаків зо Словациі, котры выграли не лем в тім році. В полудне пришла хвиля, як на Лемковині повідало ся о гарді погоді. О пятій бльок полудньовий розділят вечірня в церкви. В програмі не унято того пункту, а офіцийні єст вписана прерва. – Священникы штораз менше інтересуют ся вечірньом на ватрі, а в кінци там сут нашы вірны – повідат о. Воргач. – З другой єднак страны, заникат обычай запрашаня єґомостів зо страны Стоваришыня – додає. В тым році, як николи, сам одправял о. Юрій Маліш з Зимной Воды. Од років на вечірнях зберано на будовы храмів, м.ін в Ґлоґові. На тогорічні всперто будову церкви в Реґєтові. Час ватры то тіж

ДОБРА НАГОДА ДО ВСПЕРТЯ ПОТРІБУЮЧЫХ.

Од пару років орґанізаторе не забывают о своі колежанці Ірені Михаляк. По прерві „запахом фолькового вітру” почастувал публику в барз выскокій формі „Лемко Тавер”.

По награню четвертой плыты „Співаночкы” і занятю третього місця в загальнопольскым плебісцыті інтернетовым „Віртуальне Генсьле 2010” фолькова формация зо Стшелец Краєньскых має взятя на сценах поза меншынами. Свіжий артистичні выраз на сцену впровадил тіж дітячо-молодіжний ансамбль „Хельмоньчык” з Гуменного на Словациі.

На понад місяц пред 30. Ватром Мирослав Воргач, адміністратор страны Стоваришыня Лемків замістил конкурс зо знаємости істориі ватр і Стоваришыня Лемків, „101 звідань до”. На вшыткы звіданя дорогом інетрнетовом одповіло девят осіб, але на сцені в фіналі выступили штырі. Найліпшым вказал ся Ваньо Косовскій з Лігниці. – Михалівска ватра то стріча зо знаємыма, но і з лемківском культуром – повідат Ваньо Дзядик, котрый выховал ся в Михалові, долголітній член Стоваришыня. На Дзядиковым поли стоіт гнеска церков. Пан Ваньо вертают гев не лем з нагоды ватр. Річнього свята не спосіб оминути. В першым ряді уважні оглядат, што діє ся на сцені. - Од років єднак програм єст орґанизуваний на взір єдного шабльона, а ватра ювілейна повинна мати святочну оправу – повідат. Славко Хомяк р. 1981, од осмох років діє в Стоваришыню. – Ватра то найважнійша імпреза, яку орґанізуєме – рече віцепрезес єдной каденциі.

МОЛОДЫХ ЄДНАК БРАКУЄ.

Славко, в другым уж поколіню вроджений во Вроцлавю Лемко, барз поважні лучыт заводову працю регабілітанта з обовязками віцепрезеса. – Што найменше, раз в місяци приізджам до Лігниці, до головного заряду – додає. Приготовліня, здавало бы ся, аматорской імпрезы вымагат дуже стараня. Вынаяти охронярску фірму, підписуваня умовы, но і тяжкій фізичний труд при забезпечыню терену. Анеґдоты уж оповідат ся о тым, же за лопаты в векшости сігают маґістры і дохторе наук. Хоц не можна одмовити офірности михаловянам, то єднак з роками село ся постаріло. Mолоды выіхали за хлібом, прото в приготовлінях технічных свідомы повагы ватры берут участ люде з дипломами. Kус непокоіт, же молоды приходят на ватру сами для себе. Выгідні засідают за столами „під парасолями” і співают „конкуренцийні” для ватряной сцены, а програм „летит” при опорожненых місцях. – Для мене єст за мало гумору, втігаючого до вспільной забавы – повідат Ваньо Дзядик. - Кабарет „Бровария” з Хоцянова то єдиний гумориста на тогорічній сцені. Бракувало тіж, пару раз уж гев выступуючого Театру по ім. Александра Духновича, єдиного в світі професийного русиньского театру з Пряшова. - На тогорічну ватру зъіхало два тісячы участників – шацує Андрий Копча. В заміріню ювілейна, хоц може не так, як бы сме собі мріяли, ватра прешла до істориі. Хоц была планна погода, удало ся препровадити вшыткы бльокы програмовы. При нагоді ювілея появляли ся голосы - ци названя „на чужыні” гнеска то не анахронізм, або орґiнальний „сепаратызм”, бо ватра в Михалові на стале вписала ся до календаря не лем лемківскых імпрез культуральных. Прото лышат ся звіданя: ци то лем туга за горами, ци так тяжко на чужыні?

Текст і знымкы

Анна Рыдзанич